Ось що розповів "Дзеркало Коломиї" будівничий бункера Василь Савчук, який спорудив поряд з могилою помешкання для своєї сім’ї. (Щоправда, на початку будівництва ніхто не знав, що саме там спочиває герой підпілля).
Коли ми копали рів під фундамент, натрапили на людські рештки. А вже здогадувалися, що десь тут мав би бути похований повстанець з нашого села, про це нам оповіла сусідка Марія Сліпанюк. У її дитячих спогадах є дуже тяжкий епізод: вона бачила, як на березі річки лежав убитий повстанець. Його тіло було накрите, лише виднілися ноги в червоних черевиках…
Тіло лежало, мабуть, не один день. Ніхто не наважувався його забрати, аби не наразитися на небезпеку. Аж знайшовся сміливець Василь Чукор (батько Марії), який уночі крадькома забрав тіло й поховав поряд на узвишші. Своїм рідним звелів мовчати…
Власник земельної ділянки Василь Савчук разом з сином Олегом зайнялися перепохованням. Так герой підпілля назавжди 22-літній Дмитро Дідущак був похований удруге, на цей раз з усіма належними почестями й у християнській традиції. А поряд з могилою Василь Савчук спорудив бункер – зменшену копію тих бункерів, якими були нашпиговані довколишні ліси. Люди зносили різні раритети, – сусід приніс навіть німецького автомата-шмайсера, причому, цілком у робочому стані (чоловіки перевірили). Задля безпеки запаяли ствол. Хтось приніс друкарську машинку підпільників, хтось – геть заіржавілого браунінга, інший хтось – справжнього бандерівського обріза. Усі ці експонати тепер зберігаються на своїх місцях у бункері.
– Насправді, бункера, як такого, на цьому місці не було, – пояснює ґазда музейного обійстя, – стояв такий собі спостережний пункт, викопаний у землі. А криївка знаходилася під підлогою згаданого уже сусіда Василя Чукора, якихось двадцять метрів далі…
Особа повстанця обрамлена якимось містичним ореолом, – народився на свято Чесного Хреста 27 вересня, загинув 27 вересня, був перепохований також 27 вересня. Випадковий збіг чи незбагненна для людей закономірність? Хтозна.