На своїй сторінці в мережі Фейсбук Володимир Гевко опублікував розлогий допис, в якому розповів, які найголовніші приготування завжди передують цьому великому святу.
"Першими про прихід Великодня на Галичину завжди довідуються кури. Зазвичай неперебірливі у харчах, кури за тиждень до цього дня перестають порпатись де попало і стають неймовірно уважними до вибору хробачків та зерна. Непомітно зникнувши в курнику, курка за годину виходить з втаємниченим виглядом, а посеред гнізда виблискує перше знесене яйце на крашанку. Галунку, як кажуть на Галичині. Почалось.
Ознаками галицького Великодня помаркована уся без перебільшення планета. У китайських провінціях Сичуань і Хайнань примружені китайці цілий місяць діловито виплітають вінки з пластмасових квітів, якими зарясніють цвинтарі Сороцького, Скалата і Брюхович.
Вилучена частина валютного запасу республіки Італія і крупними купюрами дбайливо поскладана у непримітні конверти, котрі з панатонами і оливковими оліями поїдуть самі знаєте куди. У Польщі, Росії та Чехії різко виростає рівень безробіття, бо у найбільш працелюбних за тиждень свята.
У кожної галичанки з'являться міріад справ, до яких вона вміло запрягає чоловіка та дітей. Приходом Великодня пахнуть свіжовибілені хати і винесені надвір сушитись подушки. Випуцовані і виполоті на цвинтарі гроби, підмальовані "сєрєбрянкою" хрести та підведені пензлем різноманітні "тут спочивають". І за тиждень усі без розбору клянчітимуть під рясний дощ з кропила. Айтішник ти рівня senior чи маркетолог, не гребе - смертію смерть поправ і тим, шо у гробах - життя дарував. Викопаний хрін гордо стоїть в куточку, раз в рік з безродного бур'яна перетворившись на головну страву.
Ознаки Великодня помітні в куплених нових мештах, які взуються перший раз в неділю до церкви і в канаті церковного дзвону, який дозволено раз в рік безнаказано шарпати дітлашні на гаївках.
І фінальним свистком для цього всього стає чисто заметене дитячими руками подвір'я. Три рази, бо перші дві спроби були нещадно забраковані старшими. І коли вже програбана кожна травинка, вибрано кожен камінчик і пір'їнку, а сонце вже заходить - з хати виходить із закоченими рукавами баба, кидає натренованим оком на результат і з усмішкою каже потомленим дітлахам, що заціпеніли, знесилені, з драпаками: "Ну, може бути. Третій сорт не брак".
І аж тільки тоді настає Великдень".