До чого довели зелену зону довкола міського озера і хто за це відповість

Зелена зона довкола франківського міського озера – зруйнована. 3 роки нинішня франківська міська влада закривала очі, допустивши перетворення найбільшої зони відпочинку на майданчик незаконного будівництва. Спромоглася лише на імітацію кладовища з 15 хрестів і на вічний ремонт, дата завершення якого невідома.

Нагадаю обіцянки влади.

1. Зупинимо незаконні забудови!

Жодна забудова на озері не зупинена. Попри відкриті кримінальні провадження, постійну адвокацію активістів міська влада пішла назустріч забудовникам, закрила на все очі і через окремі рішення фактично легалізувала незаконні забудови. 

2. Зробимо благоустрій навколо озера

Де раціональне зерно цього рішення – важко зрозуміти, бо якщо забудовники будують житло, то вони повинні  дбати про благоустрій, їхні ж клієнти там будуть жити. А житло ж будується там "елітне", ціни на квартири – високі. Тому прямим завданням будівельних компаній є забезпечити комфортне життя майбутнім мешканцям.

Та оскільки забудовники і влада у нас єдине ціле, то благоустрій вирішили робити за кошти міського бюджету.  Більш як 16  млн грн з бюджету виділили на ремонти довкола міського озера. Велика амбітна презентація, гарні фото – а в результаті маємо не зовсім прозорий тендер, який виграли давні "побратими", кримінальне провадження, порушення всіх термінів завершення робіт. І коли пройшло майже два роки, міський голова Руслан Марцінікв нарешті визнав, що щось не так, і заявив, що потрібно змінювати підрядників.

А де поділися 7 млн грн, які підрядник невдало освоїв, хто буде виправляти криво виставлену бруківку, абияк залитий бетон, хто компенсує незручності, які люди терплять два роки з надією, що буде краще?!

3. Не вийшло з благоустроєм – заберемо 4 га під капличку

Капличка і дерев'яні хрести, одна пісочниця і купи сміття – таку "зону відпочинку" отримали франківці біля озера. Чому 15 хрестів, кому ці хрести тепер потрібні і для чого? Політикам для рейтингу чи забудовникам-конкурентам? Це така насмішка влади над громадою міста? Як можна навколо дитячої пісочниці монтувати дерев'яні хрести, які сенси закладають у це поєднання чиновники? Важко зрозуміти.

Та навіть на цьому влада не зупиняється, монтуючи хрести і будуючи капличку, паралельно судиться із забудовником, який орендує земельну ділянку. Суди юристи міської ради успішно програють. І що ж ми чуємо? Скарги на законодавство, хабарництво суддів, успадковані проблеми від попередників. І навіть якщо в цьому є певна частка правди, то варто місцевій владі нагадати, що вона має свій прямий інструмент контролю забудовників – це управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю, яке було створене в рамках децентралізації. За 2018 рік на утримання цього контролюючого органу з бюджету міста тільки на заробітну плату працівників витрачено 757 116,15 грн. А який коефіцієнт корисної дії цих інспекторів і яку користь приносить управління для громади міста – невідомо. Бо жодного незаконного будівництва в місті не зупинено. 

Отже, що ми бачимо на озері нині.

Найкраще, що залишилося, – качки, кілька зелених  дерев і вода. Решта – це незавершені будівлі, різнокольорові висотки, хрести, капличка, сміття.

Хіба цього три роки вимагали люди від влади?! Десятки звернень, сотні зібраних підписів – це все десь в смітнику якогось чиновника. Нічого не взято до уваги. А де ж відкритість перед громадою? У проплачених телевізійних сюжетах, які транслюють за бюджетні кошти.

Так, хтось тут, біля озера, мріє купити квартиру із видом на 15 хрестів, хтось мріє бігати навколо озера по нерівній бруківці, хтось дуже хоче зробити селфі на балконі з видом на озеро... Цілком можна зрозуміти людей, які купують квартири. Та озеро – це зона відпочинку всього міста, і нинішня міська влада успішно її знищила.

Хто понесе за це відповідальність?

Тільки громада міста – за те, що цих людей обрала.