Денис Липовецький
верстальник сайтів
Експедиція у пошуках нового міста для життя
Я народився і мешкав у Києві майже 25 років і не думав, що звідти можна поїхати. Але з дитинства хотів мешкати у невеликому місті.
Так сталося, що в 25 років я став сиротою і успадкував квартиру в Києві. Два роки намагався там жити, але зрозумів, що це не моє місце. Тому у 2014 році продав помешкання в Києві і поїхав з друзями в етно-експедицію містами Західної України. Перше враження від Івано-Франківська було негативним: совкове місто, в якому від Івана Франка — лише назва. Тоді ще не було ні Urban Space 100, ні «Теплого Міста». Я був страшенно розчарований. Єдине, що запам’яталося і потім стало однією з причин, чому я переїхав — це «Десятка», де можна було дешево й багато поїсти.
Після свого туру я на деякий час залишився у Чернівцях. Гроші закінчувалися, потрібно було десь жити. Тож через рік я переїхав до Івано-Франківська. Перед цим вичитав в журналах, що це одне з найбільш безпечних, дешевих і комфортних для життя міст. Особливих очікувань я не мав, але коли перебрався до Франківська, то одразу закохався в місто. Тут з’явилося багато корисних ініціатив, які неабияк мене захопили. Всі вони йшли знизу, від малого і середнього бізнесу, а не від чиновників або політиків, які робили б щось заради вигоди.
Їсти та розвиватись
Для мене Івано-Франківськ — це гастрономічна столиця України, з дуже смачною їжею за доступними цінами. Після Києва тут дуже свіже повітря і багато парків, а також безпечно — вулиці добре освітлені, безхатьків чи п’яниць майже немає.
Тут ідеальні умови, щоб розвиватись. Ось, наприклад, ми з дівчиною відкрили свою IT-компанію, де я верстаю сайти. Однак із розвитком у місті з’являється більше машин, через що воно стає менш комфортним для життя. Зараз затори — це буденність. Місто до цього розширення не готове.
Івано-Франківськ, звичайно, мені подобається, але він не є моєю остаточною зупинкою. Бо «назавжди» — це страшне слово.