Цей обряд добре знають католики латинського обряду, однак він може здивувати атеїстів або тих, хто належить до інших віровизнань. Все відбувається в середу, перший день Великого посту. Під час богослужіння віруючі стають у чергу до вівтаря, біля якого священик посипає їхні голови попелом, повторюючи слова з Біблії «прахом ти єси і в прах повернешся» або «покайтесь і віруйте в Євангеліє».
Цей обряд проводять не тільки у Польщі, але в усіх римо-католицьких храмах світу. З тією різницею, що, наприклад, римо-католицькі священики Африки чи США не посипають голови, а малюють попелом знак хреста на чолі.
Цікаво, що у греко-католиків такої традиції немає, проте вона збереглася в деяких протестантських церквах.
Попіл — символ тлінності
Практика посипання голови попелом існувала ще до появи християнства. Вона була символом жалоби за померлими у Стародавній Греції та Єгипті. Попіл нагадував, що люди не вічні, рано чи пізно перетворяться в прах, попіл.
У християн цей обряд на самому початку був пов’язаний з актом публічної сповіді. В наші дні віруючі католицької чи православної церкви сповідаються наодинці зі священиком, однак так було не завжди. Відомий німецький богослов, єзуїт Карл Еріх Ранер писав:
Саме в перші століття нашої ери попіл почав ставати атрибутом ритуалу публічної сповіді.
До VI століття все виглядало приблизно так. Християни, які сильно нагрішили, разом з усією спільнотою виходили з храму. Вони по черзі публічно розповідали про свої гріхи, а потім священик посипав їхні голови попелом. Після цього вони клалися долілиць і всі за них молилися.
Так уся спільнота дізнавалася, хто, наприклад, зрадив дружину, хто щось вкрав і т.д. Перші християни вважали, що така публічна сповідь може відбуватися лише раз у житті.
Та у VI столітті в деяких спільнотах почали практикувати регулярні сповіді наодинці зі священиком. Про це дізнаємося з актів синоду, який відбувся 589 року в Толедо. В акті наголошувалося:
Та попри протести, публічну сповідь і посипання голови попелом, яке її супроводжувало, з часом припинили практикувати.
У 1091 році попіл «легалізував» папа Урбан ІІ. На синоді голова Римо-Католицької Церкви радив священикам посипати віруючим голови попелом у перший день Великого посту. Цікаво, що саме цей папа вже через чотири роки дав поштовх хрестовим походам.
Попільна середа в Польщі
Згідно з соцопитуваннями, близько 85% громадян Польщі — католики. Традиція відвідувати храми у Попєлєц (Popielec), або Попільну середу, тут дуже популярна. Незважаючи на те, що середа, у яку починається Великий піст, — робоча, поляки масово відвідують у цей день костели.
Раніше цей день називали Вступною середою (Wstępna środa). Часто поляки ще зранку святкували і веселилися, а ввечері йшли до костелів, де їм з нагоди сорокаденного посту посипали голови попелом.
Зараз традиція змінилася. В Попільну середу церква просить віруючих постити, всі вечірки і свята повинні закінчуватися до вівторка. Раніше у деяких регіонах Польщі в Попільну середу прийнято було їсти пісну версію журека, та в наші дні мало хто варить такий суп у цей день. Існує ще одна забавна традиція, пов’язана з початком посту. Декілька століть тому в польських селах святкували «півпістя». В день, коли закінчувалася перша половина Великого посту, хлопці бігали по селу, стукали дерев’яними колодками і розбивали об двері домів глиняні горщики з попелом. Саме тому «півпістя» часто називали також Днем биття горщиків (dzień garnotłuka).
