Для позивного «Тома» служба стала мрією. На війну також поїхав з словами «хто як не я?». Справжню небезпеку відчув, коли збили гелікоптер із побратимами. У той момент все життя згадалося. Тоді «Тома» поранили. З осколком боєць живе і досі.
Йому 41. В правоохоронних органах 15 років. Починав з «Беркуту» і продовжує служити у спецпідрозділі. Фраза про роботу, як про мрію, якраз про бійця. Пригадує, як не було вільних місць і проходив випробування протягом трьох років, аби потрапити в «Беркут». Його запрошували у Грифон, але думки були про інший підрозділ. Для цього тренувався і не покладав надій. У 2004 році прийшов на контрольно-пропускний пункт «Беркуту» у столиці. Його провели у відділ кадрів. Після спілкування 27-річний «Том» отримав запрошення.
«Водієм підеш?». «Водійське посвідчення маю. Отже, піду», - відповів поліцейський.
Два роки ніс службу у Києві. За цей період встиг побудувати сімейне життя. Дружина родом з Івано-Франківщини, тому «Том» перевівся. Спецпризначинець дослужився до капітана. Зараз працює черговим у роті. У 2014 році на війну пішов не через наказ, а з словами «Хто як не я?».
Тому на Великдень, не попереджаючи рідних, боєць зібрав речі, поцілував двох діток і вирушив на схід. Тільки в дорозі подзвонив дружині. Остання зрозуміла і підтримала. Справжню небезпеку на п’ятому блокпості у м. Слов’янськ добре пам’ятає, бо тоді втратив побратимів.
На полі бою бійці підтримували одне одного. «Том» каже, що ні від кого не чув розмов про страх.
При одній із атак «Тома» з побратимом поранили, а ще один боєць загинув. Прихистила бійця власноруч викопана землянка.
Тим часом на поверхні продовжувалися бойові дії і лише було чутно: «..санітара туди, поранений там…». Каже, що всі хотіли повернутися додому, але кожен розумів, що на війні потрібен.
Після поранення «Тома» з п’ятьма побратимами і одним загиблим доправили до військового госпіталю, що у Харкові. Медики пояснили, що осколок пішов під кутом – зверху і до низу, через хребет. Щастя, що не інакше. Зупинився ворожий клаптик у стегні. Боєць довго лікувався, але ніхто з медиків не ризикував витягувати осколок: спецпризначенцю не давали шансів. Тому змушений жити із згадкою про війну і лікуватися по 2-3 рази на рік. Через ногу з’явилися болі в спині. Також у бійця руйнується суглоб.
За час військових дій тричі відправлявся на Схід України. Перший раз і поранення досі не може забути. Та й як, коли приходиться жити з осколком і «приборкувати» його, щоб не злягти остаточно?
Інформує: фіртка
Читайте також:
В Івано-Франківську СБУ провела масштабне антитерористичне навчання