Калушанка Галина Федюра звернулася у соціальній мережі до міністра палива і енергетики Ігоря Насалика із проханням про допомогу перестарілим людям, які проживають на Рогатинщині.
Вочевидь, ідеться про будинок – інтернат для пристарілих, який знаходиться у селі.
«Я бачила очі старості — вони боліли... Біля міста Рогатина є село Данильче, там знаходиться двоповерхова будівля у якій живуть самотні старенькі, якими опікується держава. У кожного — своя історія життя. Навіть, зараз у них вона різна: той, хто самостійно дає собі раду - задоволений умовами — радіє, що їм приносять газети і книги з села і нічого страшного, що книги — шкільна навчальна література, а газети за 2015рік. Розповідають з радістю, що смачно для них готують і , навіт ь, не підозрюють, що молода дівчина, яка видає їм їжу на кухню «забуває» їм дати ковбасу. Вони вважають, що все у них прекрасно, бо поруч з собою вони бачать своїх ровесників, яким вже зовсім важко — вони немічно лежать на ліжках і тіло їхнє помало відмирає без руху, доля їх позбавила права на свіже повітря, бо держава їм виділиляє лише одну санітарку для догляду, на зміну (вона не може їх всіх повноцінно забезпечити умовами)», - констатує Галина Федюра.
Жінка була в будинку-інтернаті, і ділиться спогадами і враженнями звідти:
«Ці люди, коли мене бачили, лише немічно плакали. Це, мабуть, єдине місце, де є така кількість стареньких і вони не знають політику. У них інші пріорітети: дуже запам`яталося, як ми зайшли у палату до стареньких, там всі були лежачі, а одна трохи могла сама рухатися і вона сидячи на ліжку швиденько одягала на себе святкове плаття, бо ж гості прийшли.... або ще: робимо ми фото однієї кімнати, а старенька, яка там живе, вже така сутула, коли розуміє, що її фотографують — ставить руку на стіл, вирівнюється, розвертається як на фото, що робились у 80-х у фотосалонах..... ще: проходимо під дверями кімнати у якій живуть два чоловіки і чуємо голос жінки: «Ну що до вас вже приходили? Бо до мене щось не йдуть». Прийшли до неї, а вона все через «прошу», «перепрошую», до нас звертається і так з гордістю нам показувала, що вона тут зі своїм одягом живе (правда, розміщується він на двох поличках шафи).... Є в них і горе, спільне для всіх — немає опалення і на зиму, ті хто в змозі, самостійно переходять у приміщення місцевої амбулаторії на другий поверх, а тих, хто не може ходити, перетягають тими крутими, ні до чого не пристосованими сходами. При чому, потрібно не просто прийти, а ще і принести собі ліжко, бо їх там нема і нічого там нема, є лише 4 пусті, страшні, маленькі кімнатки і це на 30.... осіб.. а ще у них є «прогулянковий дворик», який більше пасував би для СІЗО — без лавок, столиків, дашків, а є лиш клапоть асфальту»…
Тому калушанка просить міністра допомогти, зокрема, з облаштуванням опалення у закладі.
«Уже через кілька тижнів настануть холодні дні і старенькі знову рушать своєю дорогою болю у амбулаторію....Ігоре Степановичу, знаю вас як людину з добрим серцем, тим паче, ви Міністр палива та енергетики, прошу вас не залишіться байдужим, до стареньких, яким і так мало тепла від життя», - звертається жінка до можновладця.