Світ побачила ще одна книга про війну. Автор – Артур Сіренко, доброволець, який служив у лавах Української армії, захищаючи Батьківщину.
«Книга руїн» вийшла в одному із франківських видавництв на початку цього року, але тільки тепер випала нагода її презентувати. Причому, аж двічі за тиждень – в читальному залі ім. Б. Гаврилишина наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника та у світлиці часопису «Галичина» в колі учасників Міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом».
Це книга про війну. Але зовсім іншу, ніж ми звикли бачити в уже наявних книгах. Тай написана вона зовсім по-іншому. На її сторінках оживають люди, яких вже давно нема, які назавжди залишилися на полі бою на сході нашої країни.
Особливістю книги є те, що писалася вона біля буржуйки. Сам автор зізнається, що не раз було настільки холодно, аж він мав сумнів, чи зможе написати ще хоча б одне слово. Це розповідь про тих людей, які бачили пекло війни, певною мірою, особиста сповідь автора про відчуте-пережите. Звісно, про те, що написане там, на війні, згодом стане книгою, Артур Сіренко не думав.
Сам він про своє дітище говорить так: