Десятки й сотні років в нашій державі триває, до абсурду болюча, битва за рідну мову. А найгірше те, що найжорстокіші її фронти проходять саме на нашому внутрішньонаціональному ґрунті. За 26 років незалежності ми так і не змогли стати українцями, бо відкинули на другий план один із найголовніших критеріїв національності - мову.
Таких тез можна писати багато, тему мовного питання можна розвивати довго. В час політичних перипетій вона стає головною зброєю популістів, а в роки, так званого національного піднесення - інструментом для просування бізнесу.
На телебаченні, по радіо, на біґбордах, на дрібних рекламних стендиках - всюди ми побачимо бодай одну рекламу, яка апелює до української історії та відчуття національної самоідентифікації у споживача. Проте, як би там не було, це - всього лише - вмілі маніпуляції маркетологів.
До прикладу, всі ми знаємо такі торгові марки як "Козацька рада", "Хортиця", "Козак" тощо. Щодня ми стаємо жертвами рекламних маніпуляцій, та чи замислюється хтось, що все це фальшивка? І чи знаєте ви, що коли купуєте оздоблену вишиваними узорами пляшечку патріотичного пійла, ви всього лише стаєте черговою рибкою, яка клюнула на гачок?