Візитівка Франківська - прогулянки старовинними вуличками та неспішний ритм життя

Вже шостий рік поспіль у Франківську щонеділі проводять безкоштовні авторські екскурсії. Місце зустрічі – Ратуша, кінцева зупинка – також, безкоштовний підйом на оглядовий майданчик. Журналісти сайту 0342 також приєдналися до Андрія Костишина й прогулялися містом. Більшість місць екскурсії ми бачимо щодня, але поспішаючи у справах, просто не звертаємо увагу на цікаве поруч.

Від Ратуші йдемо до корпусу медичного університету, а звідти – до пам’ятника Ігнація Камінського. Андрій зауважує, що туристи асоціюють Івано-Франківськ з прогулянками.

Багато хто приїждждає на пару днів просто відпочити й пожити неспішним життям міста: «Львів асоціюється з кавою та левами, Закарпаття – винами та річкою Уж, Рівне – бурштином, Франківськ – місто, щоб погуляти».

Група невелика – до тридцяти осіб.

З них виділяються Алла та Віктор. Вони – кияни, які активно вивчають міста України: в суботу були в Чернівцях, в неділю – у Франківську. Про екскурсії дізналися з інтернету. Ідея їх зацікавила і вони нею скористалися.

Спілкуємось на ходу, між розповідями екскурсовода. Підходимо до яскравого будиночку на Січових Стрільців. В мене він завжди чомусь асоціювався з будинком культури радянських часів. А виявилося, що це будинок головного лікаря Зігмунда Марковського, могила якого є найвищою у Меморіальному сквері. Помер він від черевневого тифу, заразившись від хворого. До слова, Андрій Костишин зауважив, що відкрита нещодавно капличка на території лікарні на вул. Мазепи раніше використовувалася як морг.

Йдемо далі. Переходимо дорогу і потрапляємо у внутрішній дворик, виконаний в іспанському стилі. Раніше за їх відвідування платили гроші, а у сучасному Франківську це безкоштовно.

Серед натовпу увагу привертає хлопець, який знає відповіді на всі запитання екскурсовода й задає багато уточнюючих. Знайомимося з ним. Олесю 12 і він давно цікавиться історією міста разом з мамою. Вони читають книги, грають у квести і вже другий рік поспіль відвідують ці екскурсії. Кажуть, дізнаються, багато нового.

Зупинилися й біля першої у місті телефонної станції. Усі, напевно, знають, що перших абонентів в 1894 році було лише 12. Але не всі знають чому: установка телефону коштувала 50 ринських злотих, ще 50 - абонплата за рік. Цікаво, що 123 роки тому існував номер точного часу – 4676.

Розповідати про всі місця, де ми побували за дві години, не станемо. Якщо цікаво – щонеділі зустріч з екскурсоводом біля Ратуші. Цьогоріч прогулянки триватимуть до 27 серпня.