В третьому класі він мріяв стати космонавтом, однак через сім років калушанин Олександр Куровський вирішив, що хоче стати «супергероєм» та рятувати людей від небезпеки. Хлопець, який пройшов нелегкий шлях навчання пожежника, розповів, що змушує людей відмовлятися від мрії та освоювати нову професію.
Ще з дитинства батьки «приковували» хлопцю любов до медицини і, навіть, подумати не могли, що Олександр зробить інший вибір.
«В десятому класі, коли мене питали, ким я хочу стати, я відповідав, що гарним татом та зразковим сім’янином. Але, якщо не вдаватися до «каламбурів», то в 10 класі я обрав для себе професію рятівника. Та батьки, особливо, мама, відговорювали мене, як тільки могли», — розповідає Олександр.
Хлопець поставив умову родичам, що якщо не схвалять його вибору, він спеціально «провалить» ЗНО.
«Я був в захваті від свого майбутнього університету, він мені здавався, як Хогвартс з «Гаррі Поттера». Мені подобалася думка, що я можу дарувати людям безпеку. Уявляв собі, як під час пожежі рятую дітей, собачку, котика, і потім на небесах мені скажуть: «Будь ласка, проходь, ти дуже багато зробив в цьому світі», — згадує хлопець думки майже десятирічної давності.
Олександру вдалося переконати батьків, що пожежник — це його покликання і він успішно вступає в Львівський державний університет безпеки життєдіяльності.
«Буквально через один день я розумію, що, можливо, зробив неправильний вибір, — згадує хлопець, — думаю, що це через курс молодого бійця, який морально дуже важкий для вчорашніх школярів. Здається, що спеціально старші офіцери «не дуже добре» відносилися до молодших. День життя там проходив, мов рік. І хоча я фізично був готовий до такого життя, та все одно новий графік був не легкий», — розповідає Олександр.
Строгий режим, нічні чергування, виїзди на пожежі...і через чотири роки хлопець успішно завершує службу, вступає в НУ «Львівська політехніка» на спеціальність «пожежна безпека» на заочну форму навчання та починає працювати за професією. З університету Олександру дають направлення на роботу в Управління ДСНС в Івано-Франківській області.
«Всім нам давали можливість працевлаштуватися. Якщо ми йшли за направленням, згідно чинного законодавства на той час, ми повинні були відпрацювати три роки. В іншому випадку, колишній курсант повинен повернути гроші за навчання в університеті. Але я йшов не відпрацьовувати по закону, а я справді хотів працювати у цій структурі», — каже Олександр.
На роботі в Івано-Франківську хлопець змінив не мало посад: спочатку був інспектором, який перевіряє дотримання пожежної безпеки у різних закладах, потім робота у міжнародному відділі зв’язків з громадськістю.
«На мою думку, я стрімко піднімався по кар’єрній драбині. Достроково отримав звання «старшого лейтенанта», бо не було зауважень до моєї роботи і я з червоним дипломом завершив навчання в університеті. Одразу мені пропонують «вищу» посаду — стаю начальником сектору міжнародного співробітництва. Також мав одного підлеглого, який то приходив, то йшов, бо всі розуміли, що роботи важка, а зарплата низька», — розповідає франківець.
Як любить повторювати Олександр, що гілка не ламається в один момент — сніжинки поступово падають-падають і остання все-таки переламує. Так само було і з досвідом роботи рятівника. Хоча хлопець вже усвідомлював, що бути пожежником — це не так, як він собі уявляв в школі, та думав, що можливо на роботі буде по-іншому. І справді, вільного часу стало більше, ніж в казармі, та все одно робота вимагала чимало зусиль. І до того ж, хлопець почав підраховувати, що самостійно забезпечувати сім’ю в майбутньому йому не вдасться.
«Я порахував, що машину зможу купити лише через 30 років і це при умові, що нічого не буду їсти. Та в один прекрасний момент зрозумів, що життя складається не так, як я собі це уявляю і потрібно йти з роботи», — згадує хлопець.
Хлопець знову почав пошук себе і нову роботу, як приноситиме йому задоволення та фінансове заохочення, якого не було, працюючи рятувальником. Окрім любові до вже обраної професії, в шкільні роки Олександру дуже подобалося брати участь в КВН. Пізніше, навіть, у військовому університеті хлопець очолив команду КВН свого університету. Тому, коли став перед новим вибором, то зрозумів, що хоче дарувати людям святковий настрій. В той час, набирала обертів нова професія в івент-індустрії — ведучий і Олександр почав пробувати себе в цьому.
Спочатку хлопець намагався поєднувати дві роботи, однак на практиці це виявилося не легко і до того ж, офіційно заборонено. Тому, хлопець почав чекати правильного моменту, щоб піти з ДСНС.
Українські реформи, в тому числі і в структурі ДСНС, посприяли тому, що Олександр не чекав трьох років, щоб звільнитися і не повертав вартість за навчання. З того часу, пройшло майже два роки, і зараз Олександр Куровський – популярний ведучий на Західній Україні.
«Зараз я постійно перебуваю в атмосфері кохання. А згадую, що в університеті наші зошити повинні бути однакові та чорного кольору. Для цього ми заклеювали кольорові зошити чорним скотчем і це характеризує те, що ми (ред. – курсанти) робили зі своїм життям», — згадує хлопець.
За словами колишнього пожежника, прикро стає, коли люди мають відмовлятися від своїх мрій через українську реальність. І хоча робота передбачає пільги, та все одно заробітної плати не достатньо було для життя. Тому, Олександру вдалося успішно змінити професію, а служба порятунку тепер залишається лише спогадом.
Читайте також: Ведуча програми "Ревізор: Магазини" завітала до Івано-Франківська