1 березня — Всесвітній день котів.
Без цих милих, пухнастих, часто з норовливим характером, але таких близьких і домашніх створінь ми не уявляємо свого життя. Котам присвячені вірші, пісні, танці, а в світі є ще й чимало пам’ятників муркотунам. Ну як чимало? 99! А сотий — у Коломиї! У місцевому парку Трильовського улітку 19 серпня 2016-го року відкрито сотий в світі пам’ятник котові. І це достеменно, адже його автор — коломийський художник та громадський діяч Олег Лобурак, — перед тим, як увіковічнити котика, ретельно вивчав, де і скільки є пам’ятників котам. У Всесвітній день кішок митець радо розповідає про свого кота Ґудзика, який вже став одним із символів Коломиї та краю.
— Пане Олеже, придумати, самому зробити й встановити пам’ятник мурчикові може лише великий котолюб?
Я дуже люблю котів, і мій пам’ятник має свого хвостатого прототипа, який жив у моїй родині десь років сім тому. Це був великий біло-коричнево-сірий кіт. Назвали його Ґудзиком, через те, що на шиї він мав своєрідний талісман у вигляді ґудзика. Хороший був котяра. Усі його любили. Та природа невблаганна — кіт відійшов у кращі світи. За ним найбільше сумувала моя донечка. Аби якось її розвеселити, я придумав казку про кота Ґудзика. Минув час, доня змирилася з втратою, але… вимагала все нових і нових історій про Ґудзика. І що було татусеві робити? Мусив придумувати та розповідати.
За ним найбільше сумувала моя донечка. Аби якось її розвеселити, я придумав казку про кота Ґудзика.
Згодом я вже малював історії про кота й з допомогою учнів коломийської художньої школи, де я працюю, створив 9-хвилинний пластиліновий анімаційний фільм, написав сценарій дитячої вистави, яку зіграли артисти аматорського театру імені Симчича коломийського Народного дому.
— І кіт «дослужився» до пам’ятника?
Цілком вірно. Я вирішив, що нашому туристичному місту треба легкого постаменту зі своєю історією, щоби був привабливим для гостей краю та місцевих. Адже, подорожуючи світом, я бачив багато різних дивних пам’ятників: гномикам, русалкам, рибам, собакам, котам.
Олег Лобурак біля пам’ятника Котові-скрипалеві Ґудзику. Фото з архіву Олега Лобурака
— Знаю, що ви детально вивчали де і скільки є у світі пам’ятників мявчикам?
Вивчав, в основному по інтернету, розпитував друзів у різних країнах світу, заходив на форуми котолюбів. Словом збирав інформацію всюди. З’ясувалося, що пам’ятники котам є у Німеччині, Латвії, Швеції, США, Франції, Вірменії, Єгипті, Іспанії, Англії, Ізраїлі. Є два і в Україні, в Києві. Коли я зробив своєрідний підсумок, то був приголомшений, адже нарахував …99 пам’ятників хвостатим. І я сказав собі: це ж феноменально! Сотий буде в Коломиї.
І я сказав собі: це ж феноменально! Сотий буде в Коломиї.
— Яким є пам’ятник Ґудзикові?
Це не просто пам’ятник котові, казковому героєві, а ще й мурлиці-музиці. Чому так? Бо в мене є казка про те, як Ґудзик грає на чарівній золотій скрипці, знайденій у печері Довбуша. Допоки в його лапи не потрапила ця скрипка, кіт грати на жодному інструменті не вмів. А золота скрипка грала сама. Така історія. Ще мій Ґудзик у гуцульському кептарі та капелюсі, бо ж він коломийський кіт, тому й одежа в нього наша.
Якщо потерти ґудзик на животі у кота — то будь-яке бажання здійсниться.
Скульптуру котика я зробив за місяць із бетону, пофарбував під бронзу. Вона заввишки 1,30 м, завширшки 50 см, стоїть та невеличкому п’єдесталі, а внизу напис: «Кіт Ґудзик». Пам’ятник має свої традиції: якщо потерти ґудзик на животі у кота — то будь-яке бажання здійсниться. Біля нього вже сфотографувалися сотні туристів із різних країн світу. Та на пам’ятнику я не зупиняюся, планую проводити різноманітні конкурси, фестивалі та майстер-класи на «котячу» тематику. Які? Нехай це буде весняною інтригою.
А ось як виглядають пам'ятники котам у світі:
Пам’ятник котові у місті Війербан (Франція). Пам’ятник прикрашає фасад церкви Різдва Христового
Пам’ятник чеширському котові в німецькому Регенсбурзі.
Барельєф булгаковського кота Бегемота на фасаді одного з будинків на Андріївському спуску в Києві
Пам’ятник ресторанному коту Пантелеймону в парку навпроти Золотих воріт в Києві. Кіт мав ствого протоптипа, який жив у ресторані, і трагічно загинув під час пожежі.
Пам’ятник жирному котові в Єревані, Вірменія
Пам’ятник кішкам Стокгольм, Швеція
Пам’ятник котові у Клайпеді, Латвія
Пам’ятник котові на лавці, Меріленд, США
Пам’ятник котові у Барселоні, Іспанія
Пам’ятник безпритульним котам, Брауншвейг, Німеччина
Пам’ятник котові в Тель-Авіві, Ізраїль
Пам’ятник котові Ходжу, який сидить на книзі свого господаря — поета Семюеля Джонсона, Лондон, Великобританія
Пам’ятник котам рідкісної породи «турецький ван», озеро Ван, Туреччина
Пам’ятник котові Караганда, Казахстан
Пам’ятник котові, Штайн-на-Рейні, Швейцарія