В самому серці Івано-Франківська руйнується одна з найстаріших житлових будівель міста. Історичну цінність має не лише сама споруда, але й земля, на якій вона стоїть. Влада висловлює занепокоєння її станом, проте лишається бездіяльною, власник ― невловимий. Хто відповідальний і яка подальша доля пам’ятки?
Двоповерхівка за адресою Галицька, 41 є архітектурною пам’яткою місцевого значення. За словами начальника відділу охорони культурної спадщини в Івано-Франківську Ігоря Панчишина, кілька років тому навіть надходили пропозиції включити цю будівлю до Національної архітектурної спадщини через велику історичну цінність. Вона належить до комплексу споруд Колегіального костелу Пресвятої Діви Марії і на початку свого існування була житловим будинком римо-католицького духовенства. Пізніше будинок було передано до фонду Івано-Франківського обласного художнього музею.
Історичним являється й саме місце, на якому було зведено будинок. Мало хто з містян знає, що йдучи по вулиці Галицькій, вони, в то же час, ступають по залишкам старовинної міської брами. В XVII ст. вона була серцем Станіславова. Тут же знайдені й залишки оборонного валу того часу.
«Зараз всі ці знахідки поховані під землею, на глибині близько 1,5 метри від поверхні», ― розповідає Марія Козакевич, авторка ініціативи #ФранківськЯкийТребаБерегти.
На залишках брами та валу стоять будинки за адресами вул. Галицька 14―16, та Галицька, 41 ― 41а, а також прилеглий майданчик, на якому зараз розташовані торгові павільйони. Саме тут в середині 90-х років проводилися археологічні розкопки. Їх результати лягли в основу книги «Археологія середньовічного Івано-Франкісвська (Станіславова)» за авторством Марії Вуянко та Богдана Томенчука.
За словами останнього, археологи та історики міста одразу після завершення розкопок висунули ідею накрити скляним куполом залишки брами, щоб всі бажаючі змогли побачити історично цінну знахідку. Тоді ж ця ідея була озвучена на сесії міської ради і підтримана більшістю голосів. Проте вже на наступній сесії знову було піднято це питання. За словами пана Томенчука, він сам в цей момент був у відрядженні, а більшості археологів, які підтримували цю ідею, просто не було в залі засідань. Таким чином, проект знову поставили на голосування і більшість проголосувала проти, його було відхилено, як недоцільний.
Проект знову поставили на голосування і більшість проголосувала проти, його було відхилено, як недоцільний
«Котлован засипали, майданчик вирівняли, а на його місці збудували торговий комплекс (будівля за адресою Галицька, 41А ― авт.)», ― говорить Богдан Томенчук.
Ось так, під бетоном і гравієм, місто поховало свою історію.
Однак, якщо археологічні пам’ятки втрачені, ймовірно, безповоротно, будинки на цій території ще можна врятувати. Проте, чи не чекає на них доля славнозвісного пивзаводу?
Про плачевний стан однієї з них, за адресою Галицька, 14, 0342.ua писав раніше. Тепер нашу увагу привернула будівля на Галицькій, 41. Річ у тім, що наші працівники щодня проходять повз і явно бачать сліди руйнування, а останнім часом ще й молодиків, які займаються незрозумілою діяльністю всередині і з’являються після сьомої години вечора.
Почавши цікавитися долею будинку, ми з’ясували, що в 2014 році його було передано в приватну власність. 18 квітня того ж року обласна рада ухвалила рішення «Про укладання договору міни». Згідно нього, приватному підприємцю Рудей Галині Миколаївні передавалося фондосховище Івано-Франківського обласного художнього музею в замін на нежитлові приміщення на 3-4 поверсі по вул. Новгородській, 49. Крім того, вона зобов’язалася зробити ремонт на Низовій, 2, куди переїхала адміністрація музею.
В 2014 році його було передано в приватну власність
Слід зазначити, що ще тоді, два роки тому, журналісти висловлювали занепокоєння з приводу факту передачі архітектурної пам’ятки в приватну власність.
Перш за все, ми хотіли поцікавитися долею будинку в самої власниці. Проте поспілкуватися з нею не вдалося. Ми знайшли приватного підприємця Рудей Галину Миколаївну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зателефонувавши за телефоном, вказаним там, ми з’ясували, що за зазначеною адресою дійсно проживає Рудей Галина, проте її ім’я по батькові ― Андріївна. Спочатку ми вирішили, що виникла якась помилка. Проте пізніше з’ясувалося, що обидві особи ― і Галина Миколаївна і Галина Андріївна ― дійсно існують, більше того, їх пов'язують родинні стосунки. (Парадокс полягає в тому, що в укладеному договорі міни за № 1476-33/2014 стороною-2 зазначена взагалі Рудей Галина Іванівна. До слова, дані про особу з таким ПІБ в ЄДР взагалі відсутні). Поспілкуватися з Галиною Миколаївною, чи хоча б отримати її контактні дані нам так і не вдалося. Вона не є публічною особою і з’ясувати додаткову інформацію про неї нам не вдалося.
Ми запитали у Володимира Ідака, начальника відділу охорони культурної спадщини Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини в Івано-Франківську, хто ж має слідкувати за станом архітектурної пам’ятки. Він висловив занепокоєння станом даної будівлі, проте зазначив, що, так як вона раніше належала Обласному художньому музею, то і контролювати її стан мало б Обласне управляння з охорони культурної спадщини. Також він додав, що саме власник відповідальний за стан будинку, адже передача у приватну власність подібних об’єктів передбачає обов’язкове підписання охоронного договору. Згідно нього, власник зобов’язується підтримувати споруду в належному стані, проводити ремонт та реставраційні роботи.
З аналогічним питанням ми звернулися до Давидюка Андрія, начальника відділу захисту культурної спадщини Івано-Франківської ОДА. Він також, як і пан Ідак, висловив занепокоєння станом будинку на Галицькій, 41.
За його словами, охоронний договір Рудей Галиною так і не був підписаний. Проте при складанні договору міни (№ 1476-33/2014) Андрій Зіновійович наполіг на внесенні до нього пунктів, що зобов’язують власника забезпечувати охорону пам’ятки, утримувати її в належному стані, не порушувати режим використання. Проте, як бачимо, впродовж двох років дані зобов’язання власником не виконувалися.
На початку року ходили чутки, що Рудей Галина збирається проводити реставрацію будинку по Галицькій, 41. Проте ніяких робіт не було.
Більше того, місяць тому їй було направлено припис з проханням вжити заходів щодо збереження об’єкта культурної спадщини.
Зазначимо, що Давидюк не уточнив, чи були ці приписи вручені Рудей Галині особисто, під підпис. Бчимо, що обидва з них адресовані на адресу Галицька, 41, де взагалі ніхто не мешкає, а не на її фактичну адресу проживання. Тож чи побачила їх пані Галина взагалі?
Проте пан Андрій чітко дав зрозуміти, що уповноваженим органом контролю цієї будівлі є Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради.
Коло замкнулося… Ідак вказує на Давидюка, Давидюк ― на Ідака. А тим часом будинок продовжує руйнуватися.
До слова, нам вдалося дізнатися, що під час підписання договору міни пані Рудей бачили в компанії відомого франківського бізнесмена, проте, коли ми зателефонували до нього, то почули відмову у коментарях щодо цього питання. Прізвище його умисне не вказуємо, адже документального підтвердження причетності чоловіка до цієї будівлі немає. Але є таємнича Рудей, чи то три таємничі Рудей, і занедбаний стан будівлі, за яку відповідають всі і ніхто по суті.
0342.ua має намір продовжити слідкувати за ситуацією з цією будівлею і за виконанням приписів щодо збереження одного з найстаріших житлових будинків міста в належному стані.