Моніторячи новини на сайті міської ради, натрапила сьогодні на положення департаменту містобудування, архітектури і культурної спадщини щодо концепції розвитку зовнішньої реклами в Івано-Франківську.
В одному з пунктів, який присв'ячений забороні розміщення будь-яких рекламних засобів в місті, читаю:
Зона, вільна від зовнішньої реклами:
- пам'ятки історії та архітектури, прилегла до них лінія забудови та/або лінія зелених насаджень.
Чудовий пункт. До слова, сьогодні зранку головний комунальник міста Михайло Смушак потішив франківців постом у фейсбук про те, що на одній з історичних будівель міста по вул. Вітовського, 7 демонтовано неестетичні вивіски з магазину "Алло".
Ну нарешті, муніципальна інспекція і комунальники взялися за діло – почали не з бабок і ромашок, а з бізнесменів, які прагнучи заробити, перетворили історичний центр міста у заліплений кольоровими гібридними вивісками райцентр.
Редакції офісу 0342.ua пощастило розміститися в історичній частині міста, поруч з найстарішою житловою будівлею міста 1737 р. Колись – будинок "хворих і калік", сьогодні – аптека і прилавок для фарб і лаків з жахливими вивісками усього іншого.
Зі статті "Будинки, які прикрашають місто". Західний кур'єр:
Найстаріший будинок
Рейтинг знакових будівель відкриває двоповерховий будинок №14 на вул. Галицькій, зведений у 1737 році. Це найстаріший житловий будинок міста. За словами краєзнавця, члена історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто» Михайла Головатого, це так званий «будинок хорих і калік», який належав до парафіяльного костелу. Тут діставали притулок заслужені воїни, жебраки, старці і каліки. За це вони мали прислуговувати у костелі. У різні часи тут мешкали 10-20 осіб.
М.Головатий також додав, що на першому поверсі колись розташовувалося похоронне бюро, яке навіть найбіднішим мешканцям міста обіцяло поховання «за четвертим класом».
«Цей будинок зберігся до наших днів майже у первісному стані, і будинків того часу у місті більше нема», – каже І.Панчишин. Це так званий причілковий будинок. Причілок – гостроверхий фронтон двоскатного даху. Така традиція прийшла до нас з Європи, коли будинки будували за нормами так званого першого плану. Тоді існувало «право двох вікон» – будинки могли мати лише два вікна по фасаду і довге приміщення вглиб. Дах був покритий етернітом – колотим сланцем.
«Основне в цьому будинку – це оцей простий причілковий дах і барокові склепінчасті конструкції. Будинок практично не має оздоблення. Він сам по собі зразок доброї архітектури, суто стильовий, точний, оригінальний, автентичний», – наголошує І.Панчишин.
Цікавлюся в муніципальної інспекції, чи були складені відповідні приписи про зняття вивісок і загалом заборону торгівлі поруч міської пам'ятки архітектури.
"На Галицькій ми склали безліч приписів. По будинку 14 – немає нічого. Можливо інспектори просто не дійшли до цієї адреси", – відповідають в офісі муніципальної інспекції.
Дивно, як одну з найстаріших будівель міста, попри яку щодня проходять тисячі містян і туристів оминули муніципальні інспектори.
Даємо запит, за ким зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою Галицька, 14. І отримуємо відповідь: