В Івано-Франківську говорили про права і обов’язки лікаря та пацієнта і про лікарську таємницю

Днями у актовому залі Івано-Франківської міської поліклініки №3 відбулася нарада-семінар на тему: «Права й обов’язки лікаря, пацієнта, їх взаємовідносини, уникнення конфлікту між ними. Лікарська таємниця. Правові основи видачі медичної карти за межі закладу. Захист персональних даних пацієнтів (медичної інформації)».

Функцію модератора семінару взяв на себе медичний юрист, адвокат Віталій Натуркач, а до участі у жвавій та змістовній дискусії долучилися головний лікар поліклініки Наталія Ветоха, заступник головного лікаря Оксана Романська, керівники підрозділів закладу (Л.Брода, І. Матіяш, О.Швець, В.Палагнюк), лікарі поліклініки. 

На порядку денному семінару постала низка практичних питань, зокрема:

  • права й обов’язки лікаря, пацієнта, їх взаємовідносини, уникнення конфлікту між ними в лікувальному закладі
  • лікарська таємниця;
  • правові основи видачі медичної карти за межі закладу;
  • захист персональних даних пацієнтів (медичної інформації).

Слід зазначити, що в рамках загальної дискусії щодо захисту прав лікарів і пацієнтів значну увагу приділено способам уникнення конфлікту між ними; збереження лікарської таємниці у медичних документах та відповідях на запити установ й організацій; основи видачі пацієнтові на руки медкарти за його заявою; захисту персональних даних пацієнта. І це не випадково, адже дані питання виникають в роботі кожного лікувального закладу.

Саме тому, Наталія Ветха й Оксана Романська приділяють максимальну увагу цим питанням, оскільки добре знають, що суперечки у стосунках людей виникають, на жаль, дуже часто. Щодо медицини, то це саме та сфера, у якій уникнути суперечностей буває дуже складно, бо специфіка надання медичних послуг нерідко обумовлює появу конфліктних ситуації по лініям «пацієнт-лікар», «пацієнт-інший медичний працівник», «пацієнт-лікар-медичний заклад» тощо. Конфлікт пацієнта з лікарем переходить у правову площину, лише у тому випадку, коли у діях лікаря вбачаються елементи цивільного правопорушення (протиправність дій, вина, шкода, завдана пацієнту, причинно-наслідковий зв’язок між діями лікаря та наслідками для пацієнта), або навіть склад злочину, передбачений Кримінальним кодексом України.

Віталій Натуркач розповів, що нормативно-правову базу системи захисту прав пацієнтів становлять: Конституція України; Цивільний кодекс України; Кримінальний кодекс України; Основи законодавства України про охорону здоров'я; Закон України „Про захист прав споживачів”. Це, зокрема (ст. ст. 38, 39, 39-1, 40) – Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ (далі - Основи) та Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. Акцентував увагу на праві на збереження конфіденційності інформації про пацієнта; лікарській таємниці.

Медичні працівники не мають права розголошувати відомості про пацієнта, крім випадків, передбачених законодавством України (надання інформації за вимогою правоохоронних органів та суду). При використанні інформації, яка є лікарською таємницею, в учбовому процесі, науково-дослідницькій роботі, в тому числі у випадках публікації її в спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта; згода об`єктивно інформованого дієздатного пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю хворого, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. Пацієнт, захищаючи свої права, може оскаржити діяння (дії чи бездіяльність) лікаря, звернувшись в органи міліції, прокуратури або з позовом до суду. Окремо можна виділити також можливість оскаржити дії лікаря стосовно пацієнта до органів, які мають повноваження порушити кримінальну справу проти лікаря, у випадку наявності в його діях складу злочину, відповідно до норм Кримінального кодексу України.

З боку пацієнта основними способами судового вирішення суперечок є: звернення пацієнта із адміністративним позовом на неправомірні дії органів влади, їх посадових і службових осіб; звернення пацієнта із позовною заявою у порядку цивільного судочинства.

Закон надає пацієнту досить широкий спектр можливостей для захисту своїх прав, проте у деяких ситуаціях медичні заклади і їхні співробітники так само потребують захисту від безпідставних звинувачень на свою адресу. У випадку спору в суді – важливим фактом у справі судового способу захисту прав пацієнтів є збір і подання доказів.  Доказовою базою у справах про захист прав пацієнта в першу чергу є медична документація, яка складалася під час надання особі медичних послуг.

Доказовою базою у справах про захист прав пацієнта в першу чергу є медична документація, яка складалася під час надання особі медичних послуг

Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, встановлює обов’язок надання медичним працівником медичної інформації. Відповідно до ст. 39 цього Закону, пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я. Так само, батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров'я дитини або підопічного. Не обов’язково, щоб в його інтересах із запитом про стан здоров'я звертався адвокат.

Заступник головного лікаря Оксана Романська, відзначила, що в міській поліклініці №3 пацієнт, відповідно до чинного законодавства, має право вимагати ознайомлення з такими документами: історією хвороби; амбулаторною карткою; іншими медичними та ін. документами, які стосуються його здоров’я або були отримані в процесі надання медичних послуг. Саме ці документи становлять основу доказової бази у разі подальшого оскарження дій медпрацівника (якщо він не правий), і можуть бути використані сторонами для обґрунтування своїх вимог та заперечень як з боку пацієнта, так і з боку медичного закладу. Для цього в поліклініці розроблені зразки процесуальних актів по отриманню медичної інформації пацієнтом, який звертається, виготовлено збірники „Порядок видачі медкарти на руки пацієнтові”, „Обов’язки медичного працівника лікувального закладу”, „Юридичні консультації для медичного працівника та пацієнта”.

Працівники приймальної допомагають пацієнтам правильно оформляти заяви (звернення) в поліклініку щодо отримання інформації про стан свого здоров'я, виготовляти копії медичних документів тощо.

Згідно із Основами законодавства України про охорону здоров’я, при наданні будь-якої медичної допомоги лікар зобов’язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров'я, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявності ризику для життя і здоров'я та отримати згоду пацієнта на лікування. З одного боку це є правом пацієнта, з іншого – обов’язком лікаря. Хоча чинне законодавство не встановлює письмових форм цих документів, все ж таки краще надання інформованої згоди пацієнта на лікування належним чином документально зафіксувати, оскільки зазвичай, виникають ситуації, коли лікар неналежним чином інформує пацієнта або ж не фіксує надання такої інформації, а згідно із законодавством України, у разі відсутності інформованої згоди пацієнта на проведення лікування, така медична допомога вважається допомогою неналежної якості і все це може бути підставою для відшкодування пацієнту шкоди за надання неналежної медичної послуги. При наданні медичної допомоги виникає безліч ситуацій, в яких краще було б зафіксувати певні дії як лікарів, так і пацієнтів, з метою уникнення в майбутньому конфліктної ситуації. Чим більш деталізованим, чітким та медично грамотним буде опис можливих наслідків для здоров’я пацієнта – тим більш впевненим буде становище медичного закладу в разі виникнення будь-якого конфлікту. Такі документи мають містити дані щодо фіксації факту інформування пацієнта про суть, безпеку, споживчі властивості медичних послуг, надання ним згоди на медичне втручання, а також відмова від нього.

До прав медичного працівника за законодавством України відносять:

  • належні умови професійної діяльності;
  • судовий захист;
  • Кодекс медичної етики, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та Х З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р.;
  • право на надання інформації про пацієнта;
  • право на відмову від подальшого ведення пацієнта;
  • обов’язок виконувати медичні приписи та правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я.

За словами Наталії Ветохи, найчастіше порушення прав медичних працівників з боку пацієнтів чи їхніх родичів та законних представників обумовлені фоновим станом, що виникає на тлі захворювання, або співчуттям своєму родичеві. Проте нанесені образи, особливо в присутності інших осіб, негативно відбиваються як на діловій репутації конкретного медичного працівника, так і всього закладу охорони здоров’я.

„Практика свідчить, що дуже часто, опинившись у конфліктній ситуації, медичні працівники не знають своїх прав. Ті, хто знає свої права, не вміють своєчасно і грамотно сформулювати правомірні вимоги і не обізнані в процесуальних нормах. Більшість із тих, хто знає свої права і вміє застосовувати свої знання, не витримують тиску, стикаючись із нерозумінням колег та керівників і відсутністю підтримки з боку професійних асоціацій і профспілок”, – наголосила головний лікар міської поліклініки №3.