У давньому прикарпатському селі Крилос, що за кілька кілометрів від знаного туристичного міста Галич, є одразу кілька святинь, до яких щотижня приїжджають десятки паломників.
”Образ Пресвятої Діви був ще в княжі часи найбільшою святинею церкви Успіння Пресвятої Богородиці, одного з найбільш древніх храмів України, — розповідає паломниця Юлія Боєчко. — Ікона Богородиці тут з’явилася кілька століть тому, коли князь Ярослав Осмомисл подарував церкві цю ікону. Образ Пресвятої Марії одразу став дуже шанованим серед люду. Крилоську Богородицю стали називати покровителькою галицького краю”.
У ХIII столітті князь Лев переніс крилоську ікону до Львова, де вона також прославлялася чудами, інформують ”Вікна”.
Хоча деякі історики стверджують, що образ знаходився у стольному княжому місті Галичі аж до ХVII століття, але під час одного з турецьких нападів, коли церква згоріла, образ Матері Божої з Крилоса знайшли в лісі на дубі, поблизу села Сокіл. Люди забрали ікону до місцевої церкви, а на тому місці вирішили побудувати Каплицю. Проте невідомо, як образ зник з храму і знову опинився на старому місці. Селяни вирішили віднести його храм, до сусіднього села. Та історія зі зникненням повторилася. І в які лише храми не носили образ, він знову повертався до лісу. Та в день Успіння Пресвятої Богородиці, коли до Сокола прийшли декілька тисяч прочан, декілька священиків врешті перенесли ікону до церкви в Крилос. Образ розмістили над Престолом. Усі довго молилися і просили Богородицю не повертатися в ліс, а залишитися в храмі. І сталося диво. Образ не зник, а залишився у давній намоленій церкві.
Протягом століть численні пожежі, напади завойовників, не знищили святиню. Тричі на рік: 7 липня, на Різдво Івана Христителя, 28 серпня, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, та 27 вересня, тут відбуваються великі відпусти. Під час Першої світової війни в Успенську церкву влучали гармати. Сліди від них і досі видно на її фасаді. Тоді згоріли дах, іконостас та церковний інвентар, але чудотворна ікона залишилася неушкодженою. Наприкінці 1920-их років у церкві встановили новий іконостас, а образ Крилоської Богородиці помістили на освяченому місці у вівтарі. Там вона знаходилася і в період Другої світової війни. Увесь цей час тисячі прочан приходили до неї.
На початку 1960-х років, в атеїстичні радянські часи прощі до чудотворної ікони припинилися. Та й сам Успенський храм був закритий, але, на щастя, не зруйнований. Старовинна церква стала частиною музею історії княжого Галича. А ікону, хоча й знаходилася на хорах серед уламків різного церковного інвентарю, збереглася. У 1989 році із відкриттям храму, Богородиця знову зайняла своє почесне місце у Крилоській церкві. Наразі вона знаходиться у завівтарній частині.
У 2006-ому році художник-реставратор Сергій Чигрик відновив ікону Богородиці. У цьому ж році глава УГКЦ Любомир Гузар на свято Успіння Пресвятої Богородиці коронував святиню. Того дня до маленького села прибуло майже десять тисяч прочан та близько ста священиків. Через 850 років з часу освячення на фундаменті колишньої Галицької Катедри, відбулася архієрейська Служба Божа.
Тут дотепер ревно бережуть свідчення Михайлини Бранець, жінки, яка ще маленькою разом з матір’ю прийшла із селища Єзупіль помолитися до чудотворного образу. Жінка привела до Крилоса доньку через те, що вона довго не розмовляла. Люди порадили, щоб мати пішла до Крилоса і помолилася до крилоської Марії. Молитва була вислухана. І тоді, коли священик благословив людей свяченою водою, дитина промовила слово «мама». Добре розмовляє жінка й досі та молиться до Богородиці.
Зафіксовано й випадок, коли через молитву до чудотворної ікони зцілилася дівчинка з останньою стадією туберкульозу.
Також у Крилосі є ще й Княжа криниця та «Францискові джерела».
”За легендою, — продовжує пані Боєчко, — Княжа криниця утворилася від удару князівського меча. Під час однієї з облог місцевості ворогами, правитель не хотів здавати на поталу місцеву фортецю. Проте їжі та води не вистачало, люди були виснажені, на грані смерті. Й тоді вийшов князь з вельможами на високий берег, витяг меч і почав втикати його в землю. Встромив раз, другий, а на третій забило цілюще джерело. Залога фортеці була врятована, люид вже не помирали від спраги, вороги не здобули міста, а джерело, яке князь наказав розчистити і обкласти каменем, відтоді почало називатись Княжою криницею. Наразі у водойму стікається вода із трьох джерел”.
Напередодні 1100-річного ювілею давнього Галича, в 1998-ому році львівські реставратори встановили над джерелом чотириметрову ротонду та увінчали її мідною банею з позолоченим хрестом. Біля криниці упорядкували зручні підходи для відвідувачів, облаштували оглядовий майданчик. Звідси можна оглянути з височини пам’ятки архітектури давньої столиці галицьких князів. А ще люди кажуть, що водою із цієї криниці добре полоскати горло, ніколи не болітиме.
Щодо джерел Франциска, то розповідають, що під час татарської навали сліпий хлопчик, на ім’я Франциск відірвався від гурту втікачів. Дитина розгубилася, а тим часом наближалися татари. Раптом він почув добрий жіночий голос, що наказав Францискові йти до джерела і вмитися водою з нього. Хлопчик відповів, що він не може сам знайти джерело, бо сліпий. Тоді невідома лагідна Пані сказала, що проведе його. І справді дитина відчула, як лагідна й ніжна рука взяла його долоню в свою та повела. Вмившись у цілющій воді, хлопчик прозрів. Але нікого біля себе не побачив. А згодом у сні він побачив оту Пані, це була сама Пресвята Діва. Вода з Францискового джерела найбільше допомагає людям, що мають очні хвороби. А молитва при сході сонця біля джерел здатна пом’якшити серця злих людей.