Все частіше в Івано-Франківську можна побачити нові архітектурні вкраплення у міському ландшафті. Мешканці нерідко бездумно, без почуття смаку і міри застосовують сучасні технології утеплення будинків та перефарбовують фасади, чим псують вигляд міста. При цьому вони вважають, що зробили «файно», і не переймаються тим, що погіршили вигляд цілого будинку.
Коли хата не скраю
Що ближче до зими, то дедалі частіше у спальних районах міста (та й не тільки) можна побачити видозмінені фасади багатоповерхівок. «Готуючи сани влітку», мешканці утеплили свої помешкання в багатоквартирних будинках, не особливо зважаючи на те, як це позначиться на загальному вигляді домів.
Тому можна побачити сіру багатоповерхівку, де, наприклад, на четвертому поверсі утеплили пінопластом фасад і пофарбували його у яскраво-зелений чи яскраво-фіолетовий колір. Можливо, таким чином власники чи орендарі квартири хотіли вирізнити своє помешкання з сірого загалу, але такі інновації спотворюють вигляд міста.
Взагалі, стосовно утеплення квартир пінопластом, світова практика показує, що це досить пожежонебезпечний метод, тож багато країн вже переходять на утеплення хімватою, яка не горять. Ми ж тільки починаємо запозичувати традиції утеплення і, традиційно, починаємо з поганої.
Справді, фахівці стверджують, що через тонкі стіни може втрачатися до 70% тепла у квартирі, а утеплення дозволяє підвищити температуру в оселі на 3-4 градуси. Однак через недосконалість українського законодавства кожен власник може утеплювати квартиру на свій смак. Через таку свободу дій стіни деяких багатоповерхівок стають схожими на різнокольорові клаптики з виступами та заглибленнями.
Багато свідомих мешканців після утеплення своїх квартир підбирають колір фарби, максимально схожий до кольору фасаду, тому зміни на будинках практично непомітні. Але вистачає й таких, які на жовтому фасаді фарбують рожевим, що виглядає як естетичне дикунство.
Уповільнена реакція
Директор департаменту містобудування та архітектури Володимир Гайдар стверджує, що мешканці не мають права самовільно розфарбовувати фасади будинків. Будь-яка реконструкція повинна мати цілісний характер і бути комплексною для всього фасаду.
«Реконструкція фасаду не може відбуватися окремо в кожній квартирі, – каже Гайдар. – Тобто паспорт фасаду робиться на цілий будинок. Тому треба фарбувати фасад в один певний колір або в той колір, що і цілий будинок. А те, що у багатоповерхівці десь там наверху можуть перефарбувати фасад, – це взагалі нонсенс. Люди собі самі утеплюють фасади без жодних дозволів і ще й самі малюють його у різні кольори, бо їм так хочеться. Це дико! Коли людям звертаєш увагу на те, що, наприклад, треба свій фасад привести до ладу, то вони кажуть: «Це не наш фасад, це ваш фасад, а наше те, що всередині». Але коли їм хочеться зробити щось інше, то вони кажуть: «Нє-нє, то є наше, бо то навпроти нашої стіни, це наша стіна з протилежного боку».
Головний архітектор міста надіється, що децентралізація влади матиме позитивний результат і що буде контроль за таким самоуправством мешканців і з боку міста, і з боку громади. Для цього, на його думку, мають бути інспектори від органів місцевого самоврядування, до яких би мали долучатися і громадські інспектори. «Це би мало бути для міста вигідно, в першу чергу, тим, що як тільки починаються якісь роботи чи стосовно фасаду, чи стосовно реконструкції, то відразу мав би бути сигнал і відразу можна би було відреагувати і оштрафувати, зупинити будову і таке інше. Тому що зараз дуже довгий період часу проходить, поки якась реакція відбудеться», – зітхає він.
Володимир Гайдар роз’яснює, що перед тим, як робити зовнішнє опорядження, власники споруди мають виготовити у відповідних фахівців паспорт опорядження фасаду. Якщо це об’єкт культурної спадщини, то паспорт погоджується спочатку у відділі з питань охорони культурної спадщини, а потім у міській архітектурі. Якщо будинок не є пам’яткою архітектури, то паспорт погоджує тільки архітектура. А за самовільне фарбування фасаду має бути штраф. Однак зараз немає кому за цим стежити, тому люди відчувають безкарність.
«Так, як працював архбудконтроль, так не може більше тривати. У них навіть стільки інспекторів не було, щоб за цим стежити. На місто був один чи два інспектори, і вони, звичайно, не могли цього всього осягнути. Вони займалися і початком будов, і реєстраціями тощо. Там, можливо, акценти були на щось інше поставлені, – продовжує Гайдар. – Я сподіваюся, що у нашому місті акценти будуть, в першу чергу, на те, щоб зупиняти такі незаконні дії на початку, коли тільки починають виставляти риштування, будівельні огорожі. Наші люди мають відчути, що є те, що дозволено, але воно має певний порядок, який треба пройти. А якщо щось не дозволено, то за це має бути покарання».
Наскільки швидко відбудуться ці зміни, залежить і від свідомості людей. Тому, на думку головного архітектора, треба зайнятися профілактичною роботою, роз’яснювати людям, яка існує процедура оформлення паспорта опорядження фасаду і які є покарання за її недотримання.
Стилістика часу
Начальник відділу з питань охорони культурної спадщини Ігор Панчишин каже, що у старих будинках такі речі відбувають рідко. За весь час, поки він працює на цій посаді, тільки двічі траплялися інциденти з утеплюванням чи псуванням пам’ятки.
Що ж стосується розфарбовування фасадів, то тут думки двох архітекторів розходяться. «Звичайно, треба більш-менш узгоджувати, щоб не було якихось насичених, кислотних кольорів у фарбуванні фасаду, – зазначає Панчишин. – Хоча, може, на кислотних і треба ставити акцент. Я думаю, що це, радше, позитивний момент. Навіть якщо це робиться масово і хаотично – може, в цьому є якась стилістика часу. Я не проти цього. Маса тарілок і кондиціонерів набагато більше псує враження про місто».
Звісно, в Івано-Франківську є проблеми, які можна вважати більш нагальними. Але нехтуючи збереженням архітектурного обличчя, ми поволі втрачаємо те місто, яке любимо.