Проміжні підсумки виборів мера вилились на місто цебром холодної води. З двох кандидатів, що за результатами паралельного підрахунку голосів опинились у другому турі – Ігор Насалик від БПП (28%) та «свободівець» Руслан Марцінків (24%), – входження у фінал соціологи прогнозували лише екс-меру Калуша. Марцінківа ставили в кращому разі на третє місце турнірної таблиці, поміщаючи на сходинку вище іншого претендента – народного депутата та колишнього директора «Буковелю» Олександра Шевченка, який у підсумку отримав лише 20% голосів містян із прогнозованих 28 %.
Цілком ймовірно, Шевченкові вдалося б набрати і більше, якби не раптове висування Ігоря Насалика, всього за кілька тижнів до дня виборів. Його стрімкий бліцкриг виявився ефективнішим за тривалу інтервенцію Шевченка. Стратегія і тактика передвиборної кампанії Олександра Леонідовича, що з самого початку будувалася на слогані «Альтернативи немає!», виявилась недієвою, коли вона таки знайшлася.
У кампанії-2015 Шевченко допустився тих же помилок, що й у 2012 році, програвши на довиборах у парламент кандидату від «Свободи» Олександру Сичу. Агресивною та надміру напористою передвиборчою кампанією екс-директор «Буковелю» змусив усіх своїх опонентів (навіть тих, що не ладнають між собою) «дружити» проти себе. Протистояння у форматі «Шевченко проти всіх» об’єднало кандидуючих на посаду мера політичних антагоністів: Віктора Анушкевичуса, Ігоря Насалика, Руслана Марцінківа, Володимира Чорноуса (наближеного до Юрія Солов’я). Дійшло до того, що непримиренні суперники в єдиному пориві готові були підтримати хоч чорта лисого, якби той висувався. Але не Шевченка. Не в останню чергу саме потужний антисоюз впливових франківських політиків не дав Олександру Шевченку здобути очікуваного результату на виборах.
Результати попереднього підрахунку голосів не надто відрізнятимуться від офіційних. І оскаржувати їх політик, швидше за все, не буде. Масштабних фальсифікацій, про планування яких з боку влади напередодні виборів заявила партія Шевченка «УКРОП», не було. Їх відсутність підтвердили у місцевому осередку Комітету виборців України, повідомивши лише про поодинокі спроби підкупу та довозу. Та й лояльні до Шевченка ЗМІ оприлюднили дані екзит-полів, в яких лідирує Насалик. Тож, очевидно, Шевченко поразку прийняв та витримує паузу. Його фіаско частково компенсував попередній результат виборчих перегонів новоствореного «УКРОПу» – четверте місце у міській раді, приблизно 10% голосів виборців, тобто 5 із 42 мандатів у раді.
Висування Ігоря Насалика від президентської партії багато хто сприйняв не інакше як останній засіб Порошенка у змаганні за Франківськ. Мовляв, БПП «Солідарність» виставила Ігоря Степановича саме з метою не допустити Шевченка у другий тур мерських перегонів. Насалик вагався до останнього, усвідомлюючи наслідки «пан або пропав». І врешті сказав «так». Чим і вніс у «безальтернативні» вибори очікувану інтригу.
З тих пір обласний центр нагадував дошку, що тріщить, на якій кандидати із однаково потужними «спинами» проводять раунд армреслінгу. Результат – протистояння між Коломойським і Порошенком на локальному рівні завершилось перемогою Президента.
«Хід Насаликом» аналітики назвали одним з найвдаліших рішень партійних політтехнологів. Екс-мер Калуша, окрім перемоги у першому турі виборів міського голови, своїм висуванням додав рейтингу франківській «Солідарності», яка страждає від дефіциту яскравих облич. БПП посів друге місце на виборах в міськраду – приблизно 17% голосів, тобто 9 мандатів.
Несподіванкою цьогорічних місцевих виборів став прорив у другий тур Руслана Марцінківа. На виборчій «рулетці» цей політик вкотре зірвав один із головних джек-потів. Раніше, у 2012 році, він так само несподівано став народним депутатом. Ще раніше, у 2010-му, секретарем Івано-Франківської міськради, знову ж таки без ніяких на це політичних прогнозів.
Висування Ігоря Насалика від президентської партії багато хто сприйняв не інакше як останній засіб Порошенка у змаганні за Франківськ
У нинішній електоральній гонці Марцінків сподівався не лише на фарт. Від минулих парламентських виборів він фактично не згортав політичної діяльності у місті. Ведучи практично ідентичні зі штабом Шевченка передвиборчі кампанії, Марцінків йшов м’якше, розважливіше, постійно демонстрував відкритість до людей. Що у підсумку дало протилежний до шевченківського результат. Але, на відміну від Насалика, який своїм іменем підтягнув рейтинг БПП, Марцінківу навпаки допоміг бренд «Свободи». На цих місцевих виборах партія виграла в Івано-Франківську, здобувши високий результат – перше місце, 29% голосів, 15 місць у міській раді.
Чинний міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус, який, за попередніми даними соціології, теж мав шанси пробитися у другий тур, отримав 17% голосів виборців і зайняв четверте місце. Але в міськраду пройшов депутатом як очільник партії УНП, яка, за попередніми даними, на виборах отримала 5% голосів франківців, а отже, 2 мандати у міськраді.
Кандидат у мери від «Самопомочі» Ірина Кулинич та від «Батьківщини» Любомир Слободян за результатами паралельного підрахунку голосів набрали 2% та 6% відповідно. Партії, що їх висунули, на виборах у міську раду отримали кращі результати – 8% «Батьківщина» та 15% «Самопоміч», 4 та 7 мандатів відповідно.
Крім усього іншого, прикметою цьогорічних виборів у Франківську стала надзвичайно низька явка містян. Вибрати владу, яку можна побачити не по телевізору, а до якої можна дотягнутись рукою, прийшло менше половини городян – 48% (показник по області 53%). З них, за попередніми даними ТВК, понад 5% прийшли на виборчі дільниці, але замість того, аби проголосувати, зіпсували бюлетені.
Підбити підсумки виборів «ЗК» попросив також політичних експертів.
– Чим можете пояснити перемогу (за попередніми підрахунками) у першому турі виборів міського голови Ігоря Насалика, друге місце Руслана Марцінківа та невходження в другий тур донедавна найретинговішого кандидата Олександра Шевченка?
Ігор Ткач, інформаційний аналітик:
– Щодо показника Руслана Марцінківа, то тут пояснення дуже просте – виборці «Свободи» досить дисципліновані, вони реактивно реагують на сигнали партії, тому широкомасштабна візуальна реклама стала основою успіху. Сюди ж додано дорожньо-ремонтну активність, яка, на жаль, часто припадає саме на передвиборчий період, виборці сприйняли це як «хоч щось зробили».
Плюс не треба забувати про технологічну «фішку» «свободівців» – цьогоріч вони змогли втримати на собі образ жертви – як від партії влади, так і від опонентів. Цю тему дуже підігрів факт обшуку в квартирі Олександра Сича і один заборонений прийом в день тиші – розповсюдження листівок на кожні двері – власна «чорнуха» проти самих себе із закликом «жодного голосу «Свободі». Ця листівка була стилізована під «УКРОП», щоб виглядало, що це йде від них. Тому співчуття до «Свободи» як жертви покладене на побутовий антисемітизм, який в нас, на жаль, досить поширений – всі ці речі здетонували і дали результат дуже добрий як для «Свободи», так і для її кандидата.
Технологічно Руслан Марцінків переміг Олександра Шевченка «знизу», з позиції слабшого, бо згаданий народний депутат досить напористо («альтернативи немає» – помилкове гасло) і нав'язливо проводив агітацію, тим самим і так нарощуючи антирейтинг, який в нього був. Хоч технологічну групу можна похвалити не так за нарощення рейтингу прихильників, як за стримання величезного потоку негативу. Антикризові кроки було видно неозброєним оком.
Технологічно і «УКРОП», і кандидат Шевченко завели в свою орбіту багато військових АТО, волонтерів – і це відштовхнуло виборців через амбіції на «ексклюзивність» волонтерського і ветеранського руху. Такому люди внутрішньо опираються. Акцент на «патріотизмі» перепалив динаміку виборчого ядра Шевченка.
До того ж, дисциплінованого базового електорату «Свободи» – виборців за 50 років – в них більше, аніж в Шевченка. Основна битва мала б бути між Шевченком і Марцінківим, але втрутився Насалик і частину «любителів безкоштовних таблеток» забрав собі. Крім того, Ігор Степанович перетягнув на себе голоси тих, хто не хотів категорично голосувати за Шевченка, але не мав ніяких симпатій до «Свободи», а також тих, хто був зачарований Буковелем, але «таблетки» таки виявилися більш ближче до тіла.
В Ігоря Насалика ядро електорату складене із п'яти частин, чужих частин, що і принесло йому стільки голосів. Технолога, який вів клієнта Насалика, можна привітати із дуже добре зробленою роботою в м'якому нападі. Єдиним видимим проколом в роботі штабу був візит Президента і скандал про спробу купівлі активістів руху «Чесно», але це мало хто помітив. А в ситуації із рухом «Чесно» – навпаки сприйняли як агресивну нападку Шевченка. В цій кампанії, для прикладу, Ірина Кулинич стартувала запізно, а Шевченко дещо перегорів, від Анушкевичуса є велика втома.
Крім усього цього, ігнорування кандидатом Шевченком відкритих дебатів зіграло свою роль. Хоч якби він прийшов, то було б певно ще гірше – інші троє фаворитів виборів з'їли б його разом з шкірою і кістками. Шевченко слабкий оратор і не має досвіду публічної політики як Ігор Насалик чи Віктор Анушкевичус. Можливо, він і сильний в цеху, в кабінеті, але на публіці говорить заготовками і це дуже видно. Найбільшим капіталом на виборах є сам кандидат і його гармонійне розуміння себе як кандидата. Але все приходить з досвідом.
Ігор Дебенко, політолог:
– Якщо підсумовувати перший тур голосування виборів міського голови, то, очевидно, слід вести мову про комплекс чинників, які прямо чи опосередковано здійснили вплив на кінцевий вибір франківчан. Так, вже саме висунення Ігоря Насалика значною мірою перерозподілило електоральні симпатії мешканців обласного центру, вплинувши на рейтинг того ж таки Шевченка. На користь Насалика зіграли статус висуванця від президентської політичної сили, вдало сконструйований імідж господарника, міфологізована тема безкоштовної медицини, а також добре продумана стратегія самої кампанії, яка буквально за три тижні дозволила йому стати лідером першого туру.
Щодо Руслана Марцінківа, то його високий результат зумовлений у першу чергу тривалою та системною роботою самого кандидата, політичної сили, яку він представляє в місті, й хоче хтось цього чи ні – наглядністю результатів роботи ВО «Свобода», розподілу бюджетних потоків для пересічного мешканця.
17% Віктора Анушкевичуса – це, з одного боку, відображення традиційного для чинного міського голови ядра, яке стабільно підтримувало Віктора Андрюсовича протягом двох його каденцій, а з іншого – свідчення певної кризи у нарощенні власного рейтингу, наявності досить вагомого запиту громади на оновлення.
Що стосується Олександра Шевченка, то його невходження у другий тур є в першу чергу наслідком дій самого кандидата та його штабу. Притаманна Шевченку агресивна кампанія, брудні технології, робота від негативу на певному етапі почали просто викликати відразу і швидше відштовхували, аніж навпаки.
Микола Гавриляк, громадський активіст:
– Вважаю, що Ігор Насалик та Руслан Марцінків провели якісну кампанію. Звісно ж, є питання до «Свободи» стосовно піару на ремонтних роботах за бюджетні кошти та до БПП стосовно нібито робочого візиту Петра Порошенка саме за декілька днів до виборів. Чи не була це агітація? Крім цього, партія БПП була представлена фінансово-забезпеченими людьми, які вели масштабні кампанії в плані фінансів. «Свободівці» за декілька останніх місяців намагалися зробити все те, що повинні були робити в місті ще з 2010 року. На жаль, люди у нас мають коротку пам'ять і не хочуть ставити питань, а тільки очікують на подачки і вважають це великим щастя, а не нормою.
Стосовно ж результату Шевченка, думаю, що пояснення цьому можна шукати не в останню чергу в доволі слабкій позиції під час дебатів з Чорноусом та неявці на останні дебати на ОТБ «Галичина». Їх дивилось чимало людей, які пішли наступного дня голосувати, і їх вибір був з числа тих, кого вони побачили в прямому ефірі.
Віталій Світлик, координатор руху «ЧЕСНО» в Івано-Франківській області:
– Проходження Ігоря Насалика у другий тур було прогнозованим. Оскільки він мав велику підтримку серед населення. Його гасла про безкоштовну медицину зробили свою справу. Особливо щодо людей старшого віку. Інше питання, яким чином вона буде організована в Івано-Франківську, і чи буде взагалі… Але треба визнати: кампанія Насалика була грамотно побудована і продумана. Було багато зустрічей у колективах, велася робота в соцмережах. І хоч він і порівняно пізно включився у виборчу гонку, ефективна кампанія вивела його у другий тур. Саме така тактика у 2010 році зробила мером Віктора Анушкевичуса.
Щодо входження у другий тур Руслана Марцінківа, то це теж, на мій погляд, було передбачувано. Електорат «Свободи» з попередніх виборів нікуди не дівся. Він є сталим, і як ми пам’ятаємо, у 2010 році на місцевих виборах «Свобода» взяла більше 52% голосів до Івано-Франківської міськради. От ці люди прийшли і проголосували. В той час як виборці нових партій, молоді люди до 35 років, які не відповідально ставляться до виборів, не прийшли і не проголосували. Цим пояснюється і високий результат «Свободи» у радах.
Головна помилка Шевченка – надто агресивна кампанія. Об’єднавшись, інші кандидати на посаду мера міста працювали на те, аби переміг хто завгодно, тільки не Шевченко. Після висунення Насалика, фактично усі об’єдналися довкола нього.
– Кого у другому турі підтримають – гласно чи негласно – Олександр Шевченко і Віктор Анушкевичус? Адже очевидно, що вони не залишатимуться осторонь процесу.
Ігор Ткач:
– Шевченко, думаю, що не підтримає нікого. А Анушкевичус, звісно, підтримає Насалика – ця ситуація моделювалася із самого початку, бо виборчі штаби Насалика і Анушкевичуса тактично тісно взаємодіють один із одним.
Тим не менше, останнє слово за виборцями 15 листопада. І поки немає офіційних результатів першого туру по всіх видах виборів, прогнозувати щось не дуже вдала ідея.
Ігор Дебенко:
– Підтримка у другому турі кожного з кандидатів залежатиме від результатів переговорів і тих домовленостей, яких буде досягнуто. В цьому аспекті багато що залежатиме й від можливої конфігурації більшості у новосформованій міській раді. Наразі ж видається, що навряд чи Олександр Шевченко особисто демонструватиме комусь публічну підтримку. Віктор Анушкевичус досвідчений політик й його підтримка буде скоріше завуальована. Виборчі штаби, переконаний, добре усвідомлюють свою електоральну нішу, можливі перетоки голосів й чия підтримка кому більше потрібна.
Микола Гавриляк:
– В другому турі Віктор Анушкевичус скоріше підтримає Ігоря Насалика, за умови певних зобов'язань стосовно посад чи то ключових людей. Ця домовленість може паралельно стати кістяком більшості у міській раді.
Переговори з Шевченком вигідні «свободівцям». Тут може зіграти принцип: «ворог мого ворога – мій друг». От тільки ворогів зараз двоє, а друзів нема. В цій ситуації все залежить від того, чи зможуть сторони знайти гідного медіатора процесу, який де треба згладить кути.
Віталій Світлик:
– Сумніваюся, що Шевченко когось підтримає – ні гласно, ані негласно. Він залишиться депутатом Верховної Ради і з позиції парламентаря спостерігатиме за процесом, чекаючи результати фіналу. Анушкевичус, можливо, підтримає лідера перегонів Ігоря Насалика.