Книгарня “Є” та видавництво «Лілея-НВ» запрошують Вас на презентацію книжки Станіслава Вінценза «На високій полонині», яка відбудеться 15 березня.

Початок — о 18.00.

Роман «На високій полонині», написаний Станіславом Вінцензом у Швейцарії і виданий у Варшаві у 1936 р., став першою книжкою багатотомного полотна про Гуцульщину, де зібрано величезний етнографічний матеріал, показано побут, звичаї, духовну культуру гуцулів. Він сам писав, що його призначення «відкривати світові барви та історію Гуцульської Верховини». «На високій полонині» порівнюють з «Тінями забутих предків» Михайла Коцюбинського та творами Гната Хоткевича про опришків, називають «Калевалою гуцулів».

Книга в українському перекладі Тараса Прохаська вийшла у видавництві «Лілея-НВ».

Станіслав Вінценз – народився 1888 року в Слободі-Рунгурській на Коломийщині. Дитинство провів у Криворівні на Гуцульщині. Гуцульський діалект української мови був мовою його дитинства. Навчався у Коломийській та Стрийській гімназіях, вивчав право, біологію, санскрит, психологію і філософію в університетах Львова та Відня. У Першу світову війну воював на Галичині й у Доломітах. Відмовився від участі в українсько-польському конфлікті, не бажаючи воювати проти українців. 1930 року розпочав працювати над епопеєю «На високій полонині», перший том якої зробив з Вінценза автора, який займає особливе місце в літературі і якого неможливо ні з ким порівняти. У вересні 1939 року його арештували у Слободі-Рунгурській, і до 1940-го він перебував у в’язниці НКВД у Станіславові, звідки його звільнили завдяки старанням чільних радянських письменників. У травні 1940 року Вінценз повернувся до Бистреця, звідки емігрував до Угорщини, де допомагав рятуватися євреям і за це його удостоїли звання Праведника Світу. Після війни оселився у Франції. Займався есеїстикою, був одним з найбільших знавців Гомера. Співпрацював з паризькою «Культурою», був духовним наставником Чеслава Мілоша, великим поборником діалогу культур.

В презентації братимуть участь Тарас Прохасько та Галина Петросаняк.