Виробниче об’єднання «Карпати» відсудило право на земельну ділянку, на яку поклав око місцевий підприємець

Днями завершилася кількамісячна судова тяганина між ДП ВО «Карпати» і фізичною особою, яка на території підприємства за «смішні гроші» придбала частину виробничого приміщення. Судилися за земельну ділянку, що поруч будівлі. Попри стартове не надто позитивне налаштування суду в сторону ВО «Карпати», у фіналі Феміда таки дозволила підприємству і далі розпоряджатися територією, на якій за кілька місяців планують облаштувати стоянку для автобусів, які щоранку доставляють на виробництво кілька тисяч працівників.

З чого ж почався спір?

«В 2016-му році частина виробничих приміщень, що знаходяться поруч з адміністративним корпусом ДП ВО «Карпати» була відчужена на аукціоні. Попередньо правом власності на ці приміщення володіло угорсько-українське товариство «Протел ЛТД», яке внаслідок заборгованості перед фіскальною службою було оголошено банкрутом. В провадженні справи про банкрутство майно товариства було відчужено на прилюдних торгах. 4513,5 кв.м було продано за 336 тисяч гривень, тобто за 74 гривні за квадратний метр. Сума мізерна, за яку, до речі, не вдалося не те, що погасити вимоги кредиторів, а й заборгованість перед бюджетом і повернути хоча б щось державі. Придбала приміщення 21-річна дівчина наприкінці 2015-го року. А менш, як за рік, відчужила його громадянину Струсу за більш як півтора мільйона гривень», ― розповідає юрист ВО «Карпати» Наталія Шкіра.

Саме пан Струс подав позов до суду. «Цікаво, що попередньо, як нам стало відомо з відкритих джерел, будучи представником одного з учасників аукціону (ведучи юридичний супровід, оскільки має відповідну освіту), він намагався оскаржити результати торгів. Проте, це йому не вдалося. Після чого, ймовірніше за все, були якісь домовленості і приміщення перепродали йому», ― продовжує Наталія.

Новий власник приміщення вирішив оскаржити рішення сесії міської ради про відведення земельної ділянки, що в користуванні ВО «Карпати». І цим самим перешкоджав підприємству затвердити ДТП (детальний план території) відведеної підприємству, згідно державного акту про право постійного користування земельною ділянкою з 1976 р., земельної ділянки. 

«Цей пан клопотав перед міською радою про те, що б йому виділили в п’ять разів більше землі, ніж належить йому по закону. Маючи у власності приміщення 1717 кв.м, він планував отримати 0,63 га землі. Що цікаво, в умовах продажу, як і в договорах купівлі-продажу, не зазначено умови щодо земельної  ділянки. Тобто, попередні власники не мали прав на земельну ділянку і відповідно новому власнику приміщення ці права не перейшли», ― розповідає про невідповідності в документах юрист ВО «Карпати».

Наразі ділянка, що під викупленим приміщенням, як і вся територія, на якій розміщується виробництво ВО «Карпати» перебуває у державній власності і в постійному користуванні підприємства. Відповідно, ділянка, що під викупленим приміщенням, ніколи не вилучалася з його користування.

«Ми розробили ДПТ, пройшли громадські слухання, проект був опублікований відповідно до закону. На етапі громадських слухань все було спокійно, а на етапі затвердження надійшов позов громадянина Струса. Подавши до суду заяву про забезпечення позову, він тим самим заборонив міськраді затверджувати ДТП. Підприємство і міська рада подавали апеляції, але суд відмовляв і залишав ухвалу в силі. Цікаво, що спочатку «Карпати» навіть не було стороною провадження і лише з повідомлень у ЗМІ ми дізналися, що діє така заборона суду. Потім клопотали долучити нас, як третю сторону», ― пояснює правозахисник підприємства.

План стоянки для автобусів, що вже розроблено, не міг реалізуватися кілька місяців. Увесь цей час через перезавантаження у ранкові години наявної автобусної стоянки, дехто з працівників висаджувались прямо на проїжджій частині Калуського шосе.

Автобуси, які довозять працівників на підприємство. Кількість їх наскільки велика, що не поміщається на діючій стоянці підприємства, через це працівники висаджуються на сусідній території.

17 березня, коли справу розглядали по суті, міський суд відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.